Чому МКФ є зручним інструментом
для організації інклюзивного освітнього середовища
Міжнародна класифікація функціонування, інвалідності та здоров'я (далі - МКФ)
МКФ – одна з трьох класифікацій, що стосуються здоров’я та благополуччя, і охоплює усі аспекти людського здоров’я та пов’язані зі здоров’ям складові благополуччя.
Вона бере свої витоки ще з 1970-х років, коли з’явилася потреба фіксувати наслідки хвороб для життя людей, а не просто діагностувати захворювання, що відображено у Міжнародній класифікації хвороб (далі - МКХ). Знадобилось понад 20 років, аби Всесвітня асамблея охорони здоров’я 2001 року нарешті ухвалила оновлену версію документа, де МКФ відійшла від класифікації «наслідків захворювання» та стала класифікацією «компонентів здоров'я». «Компоненти здоров'я» визначають складові здоров'я, в той час як «наслідки» зосереджуються на впливі захворювань або інших станів здоров'я на кінцевий результат.
Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я має на меті визначити уніфіковану і стандартизовану мову та схеми опису станів здоров'я та станів, пов'язаних із здоров'ям. Воно впроваджує визначення компонентів здоров'я та деяких пов'язаних із здоров'ям компонентів добробуту (таких, як освіта та праця).
МКФ може використовуватись для різних цілей, зокрема:
• як статистичний інструмент – при зборі та реєстрації даних (наприклад, у популяційних дослідженнях та обстеженнях або в інформаційних системах управління);
• як інструмент дослідження – для оцінювання результатів втручань, якості життя або факторів середовища;
• як клінічний інструмент – для оцінки потреб, порівняння варіантів методів лікування, оцінки професійної придатності, реабілітації та оцінки результатів втручань;
• як інструмент соціальної політики – при плануванні заходів соціального захисту, компенсаційних систем, їх політики та реалізації;
• як інструмент навчання – для розробки навчальних планів, пропаганди та проведення громадських акцій.
Оскільки МКФ, по суті, є класифікацією здоров’я та показників, пов'язаних зі здоров'ям, вона також використовується у таких сферах, як страхування, соціальний захист, праця, освіта, економіка, соціальна політика, загальний розвиток законодавства та зміни навколишнього середовища.
Це система, яку використовують в усіх розвинених країнах лікарі, педагоги, спеціалісти з реабілітації та психологи, щоби всебічно зрозуміти стан людини й краще спланувати лікування, реабілітацію та створення послуг для людей із хронічними захворюваннями, особливими потребами або інвалідністю.
для організації інклюзивного освітнього середовища
Забезпечує єдиний погляд на різні моделі інвалідності (біологічна, індивідуальна, соціальна) та дозволяє відмовитись від використання медичного діагнозу.
Спостерігаючи за діяльністю та участю дитини в освітньому середовищі, кожен вчитель може фіксувати відсутність чи наявність труднощів, уникаючи суб᾿єктивних суджень і припущень, а також відзначати сильні сторони дитини, на які можна опертися.
Відомо, що лише при взаємодії з різними бар'єрами інвалідність дитини може заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Тому усунення таких бар’єрів і віднайдення полегшуючих факторів у навколишньому середовищі є вкрай важливим.
Часто для організації інклюзивного освітнього середовища важливою є робота міждисциплінарної команди, до якої входять не лише освітяни, але й працівники соціальної сфери та охорони здоров᾿я. Саме МКФ виступає універсальною, єдиною мовою для спеціалістів усіх цих сфер.
Корисні ресурси по МКФ:
Переклад МКФ українською на сайті Міністерства охорони здоров’я України.
Розпорядження КМУ №1008-р від 27 грудня 2017 р. «Про затвердження плану заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків».
Інструменти для роботи із документування роботи за МКФ www.icf-core-sets.org.
Навчальний модуль та тести щодо МКФ icf.ideaday.de.
Організаційно-методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів. Навчально-методичний посібник